Безліч речей, якими активно користувалися наші предки, залишися в минулому. Деякі – через заміну їх сучасними відповідниками, а інші – через зміну моди. І якщо традиційне українське вбрання активно досліджується, відновлюється, а процес його створення переосмислюється, як і символіка, то деякі аксесуари можна побачити лише на старих фото та картинах. До них належать «калитки» («кармани», «гамани», «ладунки») – торбинки, які прив’язували до поясу. Вони нагадували велику кишеню, часто були парними. Жінки носили такі «калитки» над верхньою спідницею та щедро оздоблювали вишивкою.

«Калитка» була традиційним аксесуаром селянського одягу на Лівобережній Україні початку ХХ століття, зокрема в регіонах Полтавщини і Слобожанщини.

Кожна назва аксесуару має власне походження, і етнографія цих слів дуже сильно відрізняється. Зокрема:

• «карман», «гаман», «калита» – це співзвучні слова тюркського походження. Мовознавці стверджують, що в українській культурі вони з’явилися через російську мову, яка стала своєрідним посередником;
• «ладунка» – слово пройшло довгий шлях, перейшовши з німецької до польської мови, а потім увійшовши в мовлення українців. В перекладі з польської воно означало спеціальну сумку для боєприпасів, а також дію – «набивати», «вантажити». За аналогією була названа українська жіноча торбинка на поясі.

Ще один прототип «калитки» – гусарські ташки, невеличкі сумки, причеплені до поясу. Таке обмундирування було характерним для ХХ століття.

Схожі накладні кишені-торбинки носили в Європі у ХVI-ХVIІІ столітті. Збереглися картини, які описують побут жінок, і на цих зображеннях можна побачити такі «кармани». В той час їх приховували під верхньою спідницею, виходячи на вулицю. Проте уже тоді з’явилися сумки-кишені, яких уже не ховали від сторонніх очей. Чим заможнішою була жінка, тим більш дорогим було оздоблення таких аксесуарів. Сумки-кишені навіть доповнювали парадні сукні, наскільки витонченою та продуманою до деталей була вишивка.

У Європі небагаті жінки шили такі аксесуари із простого полотна або із клаптиків «обрізків» дорогої тканини. Українки легко могли пошити звичайний карман, проте пізніше з’явилися моделі, пошиті та оздоблені за допомогою машинної строчки. Такі вироби були під силу лише майстриням, які займалися створенням корсеток. Для декорування такої кишені нерідко використовували шматочки тканин, що залишалися після виготовлення іншого одягу. А от всередині карман був виготовленим із простої грубої тканини, що робило виріб досить міцним. Щоб зафіксувати «калитку» на талії, шили куліску, через яку протягували мотузку або тонкий пояс.

У ХХ столітті моделі карманів мають горизонтальний отвір: оскільки їх носили поверх спідниці, це було дуже зручно і збільшувало «місткість» торбини. Проте раніше, коли аксесуар був захованим під верхньою спідницею, отвір був вертикальним.

Сьогодні майстри повертаються до автентичного українського вбрання, беручи його за основу для власних виробів. Сучасні «калитки» універсальні, адже підійдуть як для створення образу в етнічному стилі, так і для повсякденного використання: вони зручні, нестандартні, а також чудово вміщують такі необхідні сучасній людині ґаджети.