Колиска – символ української родини
Колиска - загальне уявлення кожного
Малих дітей колихали у спеціальних люлях, яка сама по собі вже є символом української родини. Її чіпляли на міцному гаку до сволока або безпосередньо до стелі неподалік дорослого ліжка. Як тільки дитина починала плакати, або прокидалася, матір відразу приколихувала її, або ж брала годувати, а за потреби міняла пелюшки. Зазвичай в одній колисці виростало кілька поколінь, адже її робили з добротних матеріалів, які могли прослужити дуже довго. Гігієнічні потреби вирішувалися заміною попінки – тканини, підшитої до основи.
Особливості виготовлення колиски
Майстрували колиски з так званих шляхетних порід деревини. До таких відносили ясен, клен, горіх, ліщину тощо. Ця робота доручалася досвідчений та висококваліфікованим майстрам. Особливе значення мав його родинний статус. Така людина обов’язково мала бути щасливою у родині та мати багато дітей, не хворіти. Всі додаткові атрибути виготовлялися за особливою технологією, супроводжуючись обрядовими діями. Таким чином колиска мала стати цінним оберегом дитинки, захищаючи її від усього недоброго.
Обрядове значення колиски
Вкладаючи новонароджене маля у колиску вперше, туди клали свячений у церкві рушник, хліб, ляльку-мотанку. Кожен предмет виконував певні обрядові функції. Часник відганяв чортів, лялька забезпечувала міцний сон та захищала від хвороб, а хліб символізував бажання багатства та щасливої долі для дитини. Коли чоловік і жінка більше не могли народжувати дітей, то колисанку виносили на горище, де вона чекала появи нового життя у сімейному роді. Спалювати, ламати чи нищити іншим чином колиску ні в якому разі не можна було, адже в такому разі на продовження роду можна не розраховувати.
Колискові пісні поряд з люлею
Окремо треба відзначити і ще один пласт духовної культури нашого народу. Мова ведеться про колискові пісні, які тісно пов’язані з люлею. На перший погляд, їх сюжети дуже прості, проте в них закладений глибокий сакральний сенс. Зазвичай у пісеньках закладалися ідеї захисту дитячої душі, звучав так званий зашифрований обережний сенс. Саме з маминої пісні, із маминого серця починається людина. Бо тільки неньчине слово може наповнити душу дитини добром. «Ой ходить сон коло вікон», «Соловейку- синку» «На калині мене мати колихала», «Повішу колиску на калині», «Тихесенький вечір на землю спадає», «Сонце спатоньки лягає» – це лише невеличка часточка того, що дійшло до нас із сивої давнини до сьогодення.