Птахи – символічні обереги
Лелеки
Цей птах – символ любові і пошани до батьків, котрі благословляють нас на світ. Здавна вважалося, що щасливий той двір, де є гніздо лелеки, адже він птаха священна, і за розорення його гнізда буде вогняна кара. А вбивство птаха прирівнювали до вбивства людини. До них наш народ завжди ставився особливо шанобливо. Українці українці й досі поетично висловлюються: «Дітей приносить лелека». До наших днів дійшла така прикмета: якщо побачиш одного лелеку, то цілий рік будеш сам, а якщо двох — будеш у парі.
Ластівки
Ці пташки завжди сприймалися як передвісники щастя, надії, відродження, весни, домашнього тепла. Люди вважали, що саме ластівки на своїх крилах приносили добрі вісточки. Про них співають к колядках і веснянках, адже ластівки приносять з собою не лише весну, але й новий світлий день. Про них складають казки, легенди та приказки. А ще її шанують як символ матері.
Зозуля
Про цю птаху згадується в українській міфології. Вона сприймається як провісниця гарних новин. В старовину люди розповідали, що зозуля – це уособлення померлих душ, які повертаються навесні на землю. Саме зозулі Господь доручив ключі від вирію, куди на зиму відлітає птаство. Зозуля найперша відлітає туди, відмикаючи ворота у пташиний рай, і остання повертається, зачиняючи ворота до осені. Можливо, через те вона й не має можливості і часу висидіти власних пташенят – а тому підкидає їх у чужі гнізда. Однак в українського народу ніколи не було поганого ставлення до зозулі. Адже вона приносить щастя і багатство, і ще вміє ворожити на долю.
Українські обереги – наша духовна спадщина
Те, що надбали для нас наші діди-прадіди, має жити і продовжувати свої традиції далі. Те, що ми називаємо символами, оточує нас навколо – поріг батьківської хати, вишитий бабусею рушник, посаджений батьком кущ калини. Маленька дівчинка, заквітчана вінком, молода господиня у яскравій хустці, жіночка у гарному намисті – це те, що дає можливість нашим традиціям жити через покоління. Саме у тому і є сутність нас українців – незламного народу, який піклується про майбутнє, але й не забуває при тому про минуле. Тим самим ми разом з вами пишемо своєрідний код нації, який вирізняє нас посеред інших народів, та не дасть загубитися у вирі тисячоліть.
Тому давайте не забувати про те, що нам залишили наші предки. Опановуйте мистецтво малювання, вишивки чи плетіння. Саджайте дерева, заквітчуйте власні сади, створюйте гармонію навколо себе. Гармонію,яка буде потрібною та корисною для нашої України.
